Новини

Відвідавши найбільший фольклорний фестиваль Латвії «Балтика-2015» стає очевидним, чим відрізняється латиський державний патріотизм від українського державного «патріотизму». Латиський патріотизм ґрунтується на народній культурі, на величезній любові та повазі до народного костюму, на масовому знанні латишами своїх народних пісень та танців. Патріотизм по-латиськи – це коли президент країни присутній на гала-концерті «Балтики», а небагата Латвія витрачає чималі кошти на його проведення. Близько 3 тисяч учасників «Балтики» – членів латиських фольклорних колективів – це величезна кількість на невеличку країну, населення якої - близько 2 мільйонів, з яких лише 60% є латишами.

У Латвії розуміють, що якщо не забезпечити підтримку народній культурі, то населення країни рано чи пізно втратить свою національну ідентичність. Не лишиться народної національної культури – не стане окремого народу. Не стане окремого народу – не стане окремої держави.

Україна зараз, фактично, веде війну за незалежність. Війну, яку вдалося спровокувати саме тому, що переважна частина населення Донбасу є носіями російської, а не української культури, при тому, що за національною ознакою більшість на цих теренах становлять українці. Відоме цікаве висловлювання прем’єр-міністра Великобританії Вінстона Черчиля, сказане під час Другої світової війни. Коли йому на затвердження подали державний бюджет країни, він здивувався, що там не передбачені видатки на культуру. «Так іде ж війна» - аргументував йому чиновник. «Якщо нема культури, тоді для чого ми взагалі воюємо?» - відповів йому Черчиль.

Ми, воюючи на фольклорному культурному фронті, розуміємо, що безальтернативною запорукою існування нашої держави є приналежність громадян України до національної української культури, незамінною основою якої є народна культура. Якщо ми втратимо цю основу, то вся надбудова з професійної культури швидко інтегрується у сучасний космополітичний культурний простір, а населення перетвориться на безлику безнаціональну масу. України не стане.

Наприкінці минулого року Божичі витратили чимало коштів на те, щоби донести цю точку зору бодай до киян, розмістивши відповідну соціальну рекламу: «Збережемо народну пісню – вбережемо Україну» у Київському метрополітені. Це стало можливим, насамперед, завдяки продажу дисків колективу у Канаді учасницею Божичів Марією Кудрявцевою (Марчук).

Поки українські війська захищають незалежність нашої держави на Донбасі, в Україні знищуються осередки збереження української народної культури, яких і так можна перерахувати на пальцях однієї руки. Закрита (формально - приєднана до кафедри історії української музики) кафедра музичної фольклористики у Національній музичній академії України ім. П.І.Чайковського – єдина кафедра у столиці України, що готувала фольклористів-музикознавців. У Дніпропетровському національному університеті ім. О.Гончара закрита Науково-дослідна лабораторія фольклору, народних говорів та літератури. Під загрозою закриття – кафедра фольклористики у Національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. А найбільший удар по системі підготовки кадрів у галузі традиційної культури приготувало Міністерство освіти та науки України, яке зараз запропонувало на затвердження Кабінету Міністрів України новий перелік навчальних спеціальностей на 2015 рік, в якому взагалі нема таких спеціальностей, як «фольклористика» та «етнографія».

 Треба також нагадати, що у системі загальної середньої освіти взагалі немає предмета, присвяченого українській народній культурі.

Припинено фінансування статутної діяльності Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а її відділення позбавлені пільг по оплаті комунальних послуг, оренди приміщень та земельних ділянок.

Єдина наукова установа Міністерства культури України – Український центр культурних досліджень (УЦКД) – який займався, зокрема, і проблематикою традиційної культури, зазнає нищівної реорганізації: науковці примусово були переведені на зарплатню в 600-800 гривень, а хто не погодився – були звільнені керівництвом. Внаслідок цього, ця інституція перетворюється на абсолютно неспроможну до будь-якої діяльності.

За два роки, що минули із часів Революції Гідності, фольклорні колективи не почали регулярно з’являтися у ефірі українського телебачення і радіо, а багатющі фонди фольклору Українського Радіо, записані ще у 80-х – 90-х роках так і продовжують бути незатребуваними. За неофіційною інформацією, на їхнє звучання в ефірі УР-1 та УР-2 накладене табу.

Минулого року Україна не подала обов’язковий 6-річний звіт до ЮНЕСКО про виконання Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, тому що звітувати було нічим. Наша країна взяла паузу на рік, щоби провести необхідну роботу, натомість план заходів по реалізації Конвенції вже півроку блукає чиновницькими кабінетами для погодження, і в кінці року країна опиниться у ситуації, що їй знову нічим звітувати.

Оце все становить величезне поле для діяльності різноманітних патріотичних організацій, які вболівають за майбутнє нашої країни. Але їх це не цікавить. От у цьому і полягає головна відмінність між українським та латиським патріотизмом. Ми дуже багато говоримо, як ми любимо свою країну, але дуже мало робимо для неї.

У Латвії президент країни встає під час нашого виступу на знак солідарності з боротьбою українського народу, розуміючи, що ми є справжніми патріотами України, які зберігають українську ідентичність через народну пісню, а в цей самий час в Україні розгортається цькування нашого колективу за згоду брати участь у концерті, присвяченому 1000-річчю з Дня преставлення рівноапостольного князя Володимира (для незнайомих із християнською традицією, хочемо пояснити, що день смерті – це день народження святого для вічного життя з Богом; тому церковний календар відзначає саме день фізичної смерті, а не день фізичного народження, який, через неправедне життя, може виявитися днем духовної смерті).

Давно відомо, що Божичі є не просто українським фольклорним ансамблем, але й колективом, який пропагує християнське віровчення через українські народні псальми, які ми і повинні були виконувати на запрошення організаторів концерту. Наш колектив не займається політикою і не відстежує політичні уподобання інших музичних колективів, зокрема й тих, які були заявлені як учасники концерту. Наша згода на участь у цьому концерті була мотивована виключно можливістю донести українську народну духовну музику, а також протяжні пісні до найширшої аудиторії слухачів, що відповідає функції будь-якого фольклорного ансамблю – нести народну музику в люди. Крім того, організатори концерту публічно у релізі заявили, що цей концерт не є політичною акцією, а має виключно релігійне спрямування.

Колись священик у Вірменському соборі у Львові, після нашого концерту псальмів, сказав: «Божичі проповідують Христа національним способом». Це – надзвичайно точне визначення нашої діяльності. Коли ми співаємо псальми – ми проповідуємо Христа. Звідси виникає питання – чи можна проповідувати Христа не тим людям, або не з тими людьми? Для християнина відповідь на питання є очевидною, натомість ця позиція ніколи не буде сприйнята людьми, в серці яких немає Бога.

Також відомо, що наш колектив вже давно досліджує і відтворює український фольклор з Донбасу (який ми планували виконувати на концерті), доводячи у такий спосіб приналежність цього регіону до української культурної традиції.

Христос закликав судити не за словами, а за справами. Ми свою роботу по збереженню української традиційної музики, по її популяризації ведемо давно і послідовно, без усілякої державної і спонсорської підтримки. І будемо вести і надалі.

1000 років тому світ покинув великий князь київський Володимир, який став сходами в небо для всього народу свого - і для наших предків, що жили тоді, і для нас сьогоднішніх.
Що приніс Великий князь охрестивши нас у дніпровській купелі вірою христовою?  Він приніс і дав Закон Божий, закон про те - хто ми тут на Землі, звідки ми тут в сьогоденні, та куди ми підемо по закінченні земного життя!       І головне в цьому Законі, що Бог є Любов. І заповіді його - про Любов ... про Любов до ближніх наших і дальніх, про Любов людини до людини, і Любові Людини і Бога.
З 2007 року, в Києві, щороку 28 липня, святкується День пам'яті великого святого рівноапостольного князя Володимира і День київського, дніпровського Хрещення нашого народу Христового. І святкується цей день всім народом, без політиків і політики, не розділяючи людей - на бідних і багатих, на слабких і сильних.
І цього року, 28 липня в 19 годин на сцену київського Палацу Спорту піднімуться люди, які своїм життям і своєю творчістю говорять про Любов, говорять про Людину - як вінець Творіння - музиканти «Табула Раса» та Емір Кустуріца з «The no smoking orchestra », Петро Мамонов та Олексій Романов / група Воскресіння, «Божичі», «Zdob şi Zdub» і «Брати Карамазови».
Святковий концерт буде благодійним - всі збори від нього підуть для підтримки людям - не імущим. У ці трагічні дні ми віримо і знаємо: Любов Спасає Світ! Любові, Любові, Всім нам!

Від Божичів ще хочемо додати, що для нас – це унікальна можливість донести народну мудрість, закладену у псальмах, кантах, протяжних піснях до настільки широкої слухацької аудиторії.

На Вербну неділю, 5 квітня, фольклорний ансамбль «Божичі» дасть традиційний постовий концерт народної духовної музики. Концерт відбудеться у Музеї книги та друкарства України на території Києво-Печерської Лаври.

Цього разу, крім псальмів, також прозвучать і протяжні пісні філософського та трагічного змісту. Регіонально репертуар концерту буде охоплювати Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Луганську та Полтавську області. Всі твори були записані учасниками ансамблю «Божичі» у фольклорних експедиціях.

Початок концерту о 15:00. Вхід за квитками до музею: дорослі – 15 грн., пенсіонери – 5 грн., учні, студенти – безкоштовно.

Фольклорний ансамбль «Райгородок» є дитячим відгалуженням добре знаного в Україні фольклорного ансамблю «Божичі». Керівником «Райгородка» є один з керівників «Божичів» Сусанна Карпенко.
Пісні, що містяться у диску, представляють багатство репертуару зимового календарного циклу – тут ви знайдете як пісні, які співають 4-х – 5-тирічні діти, так і досить складні, багатоголосі колядки та щедрівки, що виконуються підлітками. Пісні представляють традиційний шар зимового фольклору з Вінницької, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Житомирської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської та Харківської обл. 
Диск має 20-тисторінкову книжечку, в якій видрукувані тексти всіх пісень альбому, що перетворює його на дуже зручний самовчитель, яким зможуть скористатися всі охочі.
У оформленні диску були використані роботи львівських художників Ольги Кваші та Дениса Струка. Колядка фольклорного ансамблю «Райгородок» «Йшли три бабусі» надихнула відому ілюстраторку дитячої літератури Ольгу Квашу на створення картини «А лисичка йде, пісеньку веде», яка і стала титульною сторінкою диску.
Диск записано на студії звукозапису TRETYAKOFFPRODUKTION. Продюсером альбому є лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка, чиї діти – Роман та Устим – беруть активну участь у співах «Райгородка».
Диск містить 23 треки загальною тривалістю 35 хв.