Новини
Божичі дали сольний концерт в рамках етно-фестивалю Олега Скрипки "Країна Мрій". Дякуємо всім, хто уважно нас слухав та запально танцював під пекучим сонцем!
24 травня Божичі навчали танцям та тішили співами працівників "Форум менеджмент груп". Публіка була напрочуд гарна - завзято танцювала, уважно слухала пісні та щиро плескала у долоні. Дякуємо!
14 квітня, на Страсний понеділок, Божичі дали сольний концерт у Національній філармонії України. Концерт мав назву "Помишляйте, чєловєци" - перед великим святом Воскресіння Господня Божичі співали про вічне. Прозвучали народні псальми, православні духовні молитви та протяжні пісні з Лівобережної України.
12 січня Божичі дали Різдвяний концерт у с.Гатне (1-й кілометр Одеської траси). Концерт відбувся у Храмовому комплексі на честь Покрови Божої Матері та великомученика Артемія Антиохійського (вул.Теремська).
11 січня 2014 року, у суботу, Божичі виступили із вокальною програмою у столиці Чернігівського князівства, славному місті Чернігові. Виступ відбувся на Алеї Героїв в рамках зимового фольклорного свята "Коза".
10 січня 2014 року, у п'ятницю, відбувся традиційний сольний Різдвяний концерт нашого ансамблю у Колонній залі Національної філармонії України. Концерт мав два відділення - перше було присвячене зимовим обрядовим пісням, друге - пісням світського народного репертуару. Між відділеннями відбувся майстер-клас із сільських народних танців.
Крім Божичів, у концерті брали участь дитячий фольклорний ансамбль "Райгородок" та проект Сусанни Карпенко "Візерунчасті пісні", а також "Школа традиційного народного танцю" та автентичний виконавець на барабані з с.Підгайне Іванківського р-ну Київської обл. Валентин Михайлович Давиденко.
Наступний Різдвяний концерт Божичів відбудеться у Національній філармонії України 10 січня 2015 року.
31 грудня 2013 року здійснила таїнство смерті чиста людина, одна з найяскравіших народних співачок Полтавщини, що чудово володіла старовинною орнаментальною манерою виконання, Настя Федорівна Бабенко. Вона прожила довге життя - Бог забрав її до себе на 100-му році. Настя Федорівна щедро ділилася з нами своїми піснями - ми записували її з 2001 по 2005 рік, коли вже їй було близько 90. На той момент вона зберігала чудове здоров'я, життєрадісність і неодмінно пригощала нас горілочкою із своїх запасів, так, що одного разу ми верталися від неї веселою дорогою, промовляючи: "От, Хруличка (так по-вуличному називали Настю Федорівну), от напоїла!". Ми якось запитали у Насті Федорівни: "Як Ви думаєте, чому Ви так довго живете?". На що вона відповіла: "Мабуть, тому, що нікому не робила зла".
В наших експедиційних записах зберігся вірш, який Настя Федорівна дуже любила і хотіла, щоби його дізнали й Ви:
Мамо люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті.
Кажуть люде – то не зорі, сяють душі то святі.
Кажуть, хто у нас на світі вік свій праведний прожив
І умів людей любити та зла нікому не робив,
А Бог того послав на небо ясной зіркою сіять…
Правда мамо, то все душі, а не зорі там горять?
Так навчи ж мене, голубко, щоб і я так прожила,
Щоб добро робить уміла, а не вміла робить зла!
Божичі дали годинний концерт на Різдвяному ярмарку, що відбувається у Києві під Аркою Дружби Народів. Ми колядували, співали жартівливих і протяжних пісень та провели танцювальний майстер-клас.
Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара" відсвяткував своє 20-тиріччя. Ех, якби всі музеї були такі, як цей - адже у ньому народна культура не захована за скло - у ньому народна культура живе. Тут можна і вишивці навчитися, і ткацтву, і співам, і танцям, і грі на народних музичних інструментах, дітям прищепити любов до народної культури з самого малечку через традиційні ігри та забавлянки. Завдяки Музею Івана Гончара та його директору Петру Івановичу Гончару стало можливим створення першого в Україні клубу традиційних народних танців - Школи традиційного народного танцю, діяльністю якої опікуються Божичі.
Многа літ Музею та всім його працівникам!!!
28-го та 29-го вересня Божичі гуляли на справжньому традиційному весіллі, яке влаштували собі Славко Гагара та Віка Афанасьєва. Було все, як годиться: коровай пекли - коровайниці співали; гільце наряжали - дружки, свашки співали; молоду вбирали - дружки співали; молоду викуповували - ледь не побилися; від вінця йшли - співали; за столи посідали - співали; старости всім наливали, а у проміжках дотепно базікали; молоду наміткою покрили, тещі ноги помили, коровай поділили. А ще до того кашу побили, кілка загнали. І танцювали, танцювали, танцювали Баламута, Гречаники, Краков'яка, Карапета, Орлицю... Та ну їх, всіх не перелічиш!