Новини

21.01.2015
Школі традиційного українського народного танцю - 10 років!!!

Не віриться. Це перше, про що думаєш, вдивляючись у дату. Хто би подумав, що справа, започаткована 21 січня 2005 року фольклорними ансамблями «Божичі» та «Буття» у НЦНК «Музей Івана Гончара» приживеться та дасть такі рясні плоди! Функціонування Школи - яскравий приклад того, що традиційна народна культура може існувати в умовах міста, не як концертний номер чи музейний експонат, а бути абсолютно живою, виконувати свої головні функції – охоплювати широкі маси людей, дарувати радість, додавати життєвих сил, зв’язувати долі людей.

Сім пар, що познайомилися на танцях і одружилися, понароджували дітей… Це, певно, головний результат.

Тисячі людей, які дізналися, що таке справжні українські сільські танці, що таке українська танцювальна культура. Записаний в експедиції на Дніпропетровщину, у с.Великомихайлівка Покровського р-ну танець «Картошка» (який там, чомусь, називається «Лєзгінка»; «Картошка» - це вже назва із Щорського р-ну Чернігівщини, де так само побутує мелодія цього танцю) подолав не один кордон, захопивши своєю простою, але цікавою хореографією, лаконічною мелодією не один клуб танців у Литві, Латвії, Естонії, Росії, під назвою Barabolja увійшов у репертуар та був виданий легендарною латвійською етно-рок-групою IĻĢI (альбом “Ej tu dejot”). А я весь час згадую із посмішкою, як цей танець нам намагалися показати два діда – і ніяк не могли домовитися, хто з них буде за дівчину. Довелося за дівчину встати мені.

Є ще один результат діяльності нашої Школи – політичний. Завдяки танцям, що вийшли із нашої Школи, Майдан-2014 був набагато тепліший за Майдан-2004. Сотні людей під гру музикантів з ансамблів «Буття», «Царина» грілися саме завдяки цим танцям у підземному переході на м.Майдан Незалежності.

Звичайно, дуже прикро, що крім теплих слів тепер ми чуємо в нашу адресу звинувачення у тому, що ми під виглядом українських танців пропагуємо російську культуру. Нападники зациклилися на декількох танцях із російськими мелодіями чи назвами, вперто не помічаючи переважаючу кількість «бездоганно українських» танців, які пішли в люди завдяки саме нашій Школі – Гречаники, Яків, Чумак, Очерет, І шумить, і гуде, Голубка, Цвєк (так по-гуцульські звучить «цвях»), Молодичка, Орлиця, Козачок, Коханка, Баламут та ін.

У традиційному народному танці завжди є дві складові – музика та сам танець, тобто, певний хореографічний рух. Текстовий ряд може бути, може не бути, але, навіть, коли він є, він ніякої смислової ролі не грає: у тих, що танцюють – своя гульня, у тих, хто приспівує – своя. У музикантів – своя. Якщо ми подивимося на сучасні дискотечні танці, то тут поставлено все із ніг на голову – танцю, тобто, певного хореографічного руху, немає взагалі, натомість текстовий ряд, періодична електронна пульсація виходить на перший план. Цим і відрізняється традиційна танцювальна культура від сучасної. У традиції хореографічний рух та його характер є головним. Наші предки випрацьовували століттями азбуку хореографічних рухів та їхній характер – змінювалися інструменти, змінювалася музика. А рухи лишилися! Характер лишився! Саме завдяки рухам та характеру ми можемо відрізнити, скажімо, естонську «Коробочку» https://www.youtube.com/watch?v=VfFkFhmH1Gk або https://www.youtube.com/watch?v=olP1doQOA44&list=PLfZOq0m_bHB9Bh_xe1a9tUpdPjdzCeozB від українських варіантів цього танцю, які теж, регіонально, суттєво відрізняються один від одного (на нашій Школі танців ми танцюємо три варіанти цього танцю – з Київщини, Чернігівщини та Дніпропетровщини). Саме завдяки характеру ми можемо відрізнити естонський Туустеп https://www.youtube.com/watch?v=Mx2FK3HGSxI від українського Карапету.

І коли деякі перепатріоти приходять на нашу Школу танців і починають розказувати автентичному сільському музиканту з Київщини, моєму вчителеві Валентину Михайловичу Давиденку, що той не має права грати танці з російськими мелодіями, дуже гостро постає питання адекватності цих людей. Зрештою, їхня позиція – це теж результат нашої діяльності, скажімо так – побічний продукт.

Школа існує, школа розвивається. І, я надіюся, ще не один танець ми переживемо разом!

Щиро ваш,

Ілля Фетисов

14.01.2015
Вийшов перший альбом фольклорного ансамблю "Райгородок"

Фольклорний ансамбль «Райгородок» є дитячим відгалуженням добре знаного в Україні фольклорного ансамблю «Божичі». Керівником «Райгородка» є один з керівників «Божичів» Сусанна Карпенко.
Пісні, що містяться у диску, представляють багатство репертуару зимового календарного циклу – тут ви знайдете як пісні, які співають 4-х – 5-тирічні діти, так і досить складні, багатоголосі колядки та щедрівки, що виконуються підлітками. Пісні представляють традиційний шар зимового фольклору з Вінницької, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Житомирської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської та Харківської обл. 
Диск має 20-тисторінкову книжечку, в якій видрукувані тексти всіх пісень альбому, що перетворює його на дуже зручний самовчитель, яким зможуть скористатися всі охочі.
У оформленні диску були використані роботи львівських художників Ольги Кваші та Дениса Струка. Колядка фольклорного ансамблю «Райгородок» «Йшли три бабусі» надихнула відому ілюстраторку дитячої літератури Ольгу Квашу на створення картини «А лисичка йде, пісеньку веде», яка і стала титульною сторінкою диску.
Диск записано на студії звукозапису TRETYAKOFFPRODUKTION. Продюсером альбому є лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка, чиї діти – Роман та Устим – беруть активну участь у співах «Райгородка».
Диск містить 23 треки загальною тривалістю 35 хв.

11.01.2015
Концерт Божичів намагалися зірвати

Вірю, що більшість наших шанувальників була спантеличена пікетом, який розгорнули невідомі перед входом до Національної філармонії України перед початком нашого концерту. Стандартна атрибутика – мегафон і плакати. Звинувачення – в антиукраїнській позиції. Через те, що плакати були направлені персонально проти мене – керівника колективу, хочу висловити своє бачення того, що відбулось.

Україна знаходиться в стані війни – не тільки «гарячої», але й інформаційної. Все, що має бодай якусь цінність для українського народу, української культури, повинно бути спаплюжене. Це стара технологія.

Нажаль, Божичі теж потрапили в поле зору чорних піарників як колектив, який вже 16 років твердо стоїть на позиціях представлення традиційної української народної музики, і, що, певно, найбільше не влаштовує наших недругів, представлення традиційної української музики саме з теренів, які російськими політиками називаються «Новоросією» та беззаперечно відносяться ними до етнічних російських земель. В нашому репертуарі – дуже багато справжніх перлин українського фольклору з Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Харківської областей.

Початком інформаційної кампанії проти нас, однозначно, можна вважати державну реєстрацію «Сатанинської церкви «Божичі» влітку минулого року, що набуло досить широкого розголосу у ЗМІ, а нас завалило дзвінками людей, які подумали, що ми і сатанисти – це одне й те ж саме. Показово, що сайт цієї церкви навіть не спромоглися перекласти з російської на українську.

Я впевнений, що вчорашній пікет – продовження кампанії по дискредитації нашого колективу, і його ініціатори – люди, які не служать Україні, а лише видають із себе «українських патріотів».

Стосовно змісту гасел. Відповідати на гасло «Божичами керує українофоб» я не буду. Що стосується звинувачень мене у тому, що я є «штатним пропагандистом КПУ», то відсилаю всіх охочих до сайту нашого колективу, розділ «Публікації», де розміщені знакові для мене статті «Сім насолод кохання. І любов…», «Праматір Вода», «Зона деградації», «Художник, який зробив себе сам», «Із Грузії з любов’ю» та інші, які були видрукувані у газеті «Комуніст», співробітником якої я деякий час був. На даний момент я не є ані працівником цієї газети, ані членом КПУ.

Я впевнений, що організатори пікету володіли цією інформацією, саме тому і вийшли на пікет, знаючи, що вони «б’ють» не своїх, а вже чужих.

Дякую всім нашим шанувальникам, які не піддалися на провокації, а разом із нами розділили свято української пісні та танцю!

Щиро Ваш Ілля Фетисов

10.01.2015
АНОНС. Концерт гурту "Божичі" у Національній філармонії України

10 січня 2015 року, у суботу, гурт "Божичі" вже вчетверте дасть сольний Різдвяний концерт у Національній філармонії України. В програмі прозвучать традиційні піснеспіви Святок, жартівливі та протяжні пісні, псальми. В антракті всі охочі зможуть навчитися танцювати традиційні сільські танці, в чому їм допоможуть учасники "Школи традиційного народного танцю".

В концерті також братимуть участь дитячий фольклорний ансамбль "Райгородок", творчий проект Сусанни Карпенко "Візерунчасті пісні" та традиційний барабанщик із с.Підгайне Іванківського р-ну Київської обл. Валентин Михайлович Давиденко. 

Під час концерту будуть демонструватися речі з колекції народного вбрання Олени Скрипки.

26.12.2014
Виступ на "Фестивалі новорічного тепла" компанії GlobalLogic

26 грудня Божичі виступили на Фестивалі новорічного тепла, організованого компанією GlobalLogic. Святкування відбувалося на території бізнес-центру Protasov. Майже тисяча програмістів цієї компанії щиро аплодували нашим колядкам, щедрівкам, жартівливим на протяжним пісням, а потім самі запальні пустилися в танці та ігри під супровід живої народної музики, яку щиро дарують Божичі.

На фото:

Божичі на сцені.

 

 

Хлопці танцюють-граються у "Каперуш"

 

 

 

18.12.2014
Божичі продовжують соціальну кампанію "Почуй голос предків!"

Чим зберігається народ – кордонами чи культурою? Українці довгий час не мали своєї державності. Ми були і під варягами, і під татарами, і під ляхами, і під москалями… Але, незважаючи на це, українська держава знов постала наприкінці XX століття.

Цього ніколи б не сталося, якби українці розчинилися поміж панівних націй, не збереглися, як окремий народ. А зберегли нас материна пісня, дідівські звичаї, вишита власноруч сорочка – все те, що становить народну культуру.

Українці не розчинилися серед панівних націй саме через збереження своєї народної культури! А там, де розчинилися – наприклад, на Донбасі – ми бачимо майбутнє нинішньої України, яка, в більшості, відцуралася своєї народної культури і навіть не знає, що по селах вже вмирають її останні носії, а в містах носіїв – одиниці.

Україна без народної культури, без народної пісні вже не постане! Тому, збережемо народну пісню, народну культуру – вбережемо Україну назавжди!

 

Божичі звертаються до всіх, хто бажає долучитися до нашої соціальної кампанії «Почуй голос предків!», із проханням про фінансову допомогу для розміщення плакату «Збережемо народну пісню – вбережемо Україну!» у київському метрополітені. Вартість розміщення на одному двосторонньому метролайті на ескалаторі становить 300 грн., друк плакатів – 15 грн. за примірник.

Якщо хтось може допомогти з виготовленням плакатів, або з розміщенням цієї соціальної реклами на інших рекламних площах – будемо вельми вдячні.

Грошові кошти перераховуйте на карточку Приватбанку 4149 6258 0205 9442, одержувач Фетисов Ілля Борисович. Термін проведення соціальної кампанії в київському метрополітені – з 17 грудня 2014 року до 01 лютого 2015 року.

16.12.2014
Вечірка для Royal Canin

16 грудня Божичі виступали на передноворічній вечірці компанії Royal Canin. Публіка надзвичайно вразила своєю шляхетністю, вихованістю та молодіжним запалом. Співи слухали уважно, як на концерті, а танцювали завзято! Молодці!

30.11.2014
Божичі на 5 каналі

Божичі взяли участь у зйомках передачі "Єдина родина" на 5 каналі, яка присв'ячена одному з найбільших християнських свят - Різдву Христовому. Разом із Божичами в передачі брали участь Анжеліка Рудницька, Тоня Матвієнко, дитячий фольклорний гурт "Правиця" та неперевершена берегиня народних традицій Галина Олійник, яка  просто засипала всіх цікавинками про це Свято з різних регіонів України. Передача вийде в ефір напередодні Різдва-2015.

13.10.2014
Виступ Божичів у Німецькому посольстві

13 жовтня Божичі виступали з концертною вокально-танцювальною програмою у Посольстві Федеративної Республіки Німеччина в Україні на прийомі для учасників конференції «Німецька мова як мова меншини».

03.08.2014
Божичі повернулися із байдаркової експедиції

Божичі повернулися із 22-х денної фольклорної байдаркової експедиції по річці Псел (Гадяцький та Миргородський р-ни Полтавської обл.) - з незримого духовного фронту, де іде смертельна боротьба між живим та мертвим, між традиційним та чужим, між справжнім та фальшивим. Нажаль, живе, традиційне, справжнє програє. Два тижні нашими інформантами були жінки від 93-х до 101 року. 80-тирічні вже нічого не знають. І лише наприкінці експедиції, у Великих Сорочинцях пощастило натрапити на справжній скарб української старовинної пісні. Скарб цей зберегла проста колгоспниця, Марія Миколаївна Муха, якій зараз 85 років. У її дрібно списаному зошиті тексти 296 пісень, більшість із них дуже давні. Марія Миколаївна знає і як їх заводити, і як виводити. Співала пісні із своїми подругами - Любов'ю Григорівною Ковтун, якій 74 роки, Анастасією Павлівною Василенко, якій 77 років, Марією Григорівною Денисенко, якій 82 роки. Частину пісень, які Марія Миколаївна пам'ятала ще від своїх батьків і старших братів, вона співала сама. Ми ще надіємося на зустріч із цими чудовими бабусями і зичимо їм кріпкого здоров'я!

Сторінки