Відомий київський режисер Андрій Приходько не любить непрофесійний театр. Саме тому він поставив виставу із непрофесійними акторами.
При всій, здавалося би, суперечливості цих двох тверджень, насправді вони не суперечать одне одному. Професійний театр - це те, що виходить у результаті злагодженої роботи всіх учасників дійства - акторів, музикантів, працівників світла, звуку й т.д. Виходячи із цього, навіть професійні актори можуть у результаті створювати непрофесійний театр, якщо ніякої злагодженості на сцені не буде. Та й хто такі професійні актори? Це люди, навчені певними засобами виразності передавати глядачеві ті або інші почуття, стани й т.п. А якщо людина несе ті ж самі почуття, стани глядачеві від себе, від душі, щиро? Гірше або краще буде її гра?
Андрій Приходько зібрав навколо себе в Театральному центрі НаУКМА студентів, випускників, молодих музикантів, що горять бажанням донести своє бачення проблем сучасного світу до глядачів. Адже проблеми за багато років залишилися ті ж - жадібність, черствість, нездатність почути, зрозуміти, допомогти ближньому. Все це виявилося співзвучним самому режисерові (або ж ідеї режисера виявилися співзвучними молодіжному творчому конгломерату), і результатом цього творчого симбіозу став спектакль «Аз» по шкільній драмі 17 століття, побудованої на основі притчі про багатія й Лазаря.
Хто не знає про що мова, розповім. Жебрак Лазар приходить просити милості в багатія. Багатієві не до цього - він весь у бенкетах і веселощах. Умирає Лазар, умирає й багатій. Лазар попадає в рай, багатій - у пекло. Каяття приходить до багатія занадто пізно, коли вже нічого не можна змінити.
Ця проста фабула стала основою яскравого спектаклю (Андрій Приходько й не вміє робити неяскраві спектаклі - у цьому можуть переконатися всі глядачі, що бачили його вистави, зокрема, і в Національному драмтеатрі ім. І.Франка - «Шакунтала», «Легенда про Фауста» та ін.), де, крім багатія й Лазаря, беруть участь Мир, Сластолюбство, Любов земна, Милість Божа, бурсаки, ангели, музиканти, багатії рангом поменше, що бажають вислужитися перед головним багатієм (все, як і зараз), а також і самі глядачі, які несподівано для себе перетворюються на учасників різних подій у виставі.
Приходько - майстер сучасного прочитання стародавніх текстів у бароковій стилістиці. Тобто його спектаклі не модерні й не застарілі, вони просто сучасні.
Незважаючи на складну, стародавню мову спектаклю «Аз», він зрозумілий усім - настільки яскраві театральні образи, створювані режисером, настільки тонке розуміння тексту, правильне розміщення акцентів дією на ключових словах.
Зовсім нещодавно на студентській театральній сцені Андрій Приходько поставив ще одну виставу - «Фрьокен», за п'єсою Августа Стріндберга «Фрьокен Жюлі». У самий драматичний момент Фрьокен вибирає самогубство, замість того, щоб знайти новий подих у житті, прийнявши християнське покаяння. Але це - інша історія.
Один Ангелів
Фото Юозаса Валюшайтіса