Ці тези виникли внаслідок спільної гри із неперевершеним автентичним барабанщиком, Валентином Михайловичем Давиденком, 1950 р.н., родом з с.Підгайне Іванківського р-ну Київської області. Цей музикант є не тільки носієм віртуозного стилю гри на барабані, але й носієм досконалого почуття асиметричного груву, який так захоплює нас, коли ми слухаємо фольклор у автентичному виконанні. Мені довелося витратити чимало зусиль і часу, щоби зрозуміти, як цей грув організований. Основними ступенями на шляху засвоєння автентичного груву були:
1. Максимальна синхронізація з аутентичним виконавцем шляхом підлаштовування під його гру.
2. Усвідомлення закономірностей організації музики аутентичним виконавцем та експериментальна перевірка під час спільної гри.
3. Самостійне застосування виявлених закономірностей організації музики у своїй грі.
4. Максимальна синхронізація з аутентичним виконавцем без підлаштовування, а лише на основі власного внутрішнього відчуття музики.
Пройшовши ці чотири сходинки майстерності, можу поділитися деякими думками та спостереженнями:
1. Рух у музиці – це не темп і не чергування різних нотних тривалостей, а рух відносно симетричної часової сітки. Музика, що збігається із симетричною часовою сіткою, не рухається.
2. Існує два способи створення (організації) руху у музиці (два способи роботи із часом) – компенсаторний (перетікання часу із однієї тривалості до іншої) та некомпенсаторний (вилучення часу без відшкодування його тривалості). Компенсаторна робота із часом приводить до епізодичних збігів із симетричною часовою сіткою. Застосування некомпенсаторного способу означає відсутність збігів із симетричною часовою сіткою. Автентичні виконавці застосовують одночасно обидва способи.
3. Різні способи організації руху у музиці впливають на її емоційне сприйняття. Існують деструктивні способи організації музики, які негативно впливають на емоційний та фізичний стан людини (деструктивні груви).
4. Збільшення темпу у автентичних виконавців відбувається не шляхом збільшення кількості ударів за одиницю часу, а шляхом некомпенсаторного зменшення часу одного з ударів у кожній парі ударів (для дводольних метрів).
5. Присутній тісний взаємозв’язок, але не залежність, між голосністю та тривалістю звуку. Гучність та тривалість звуків є двома паралельними системами, які організовують рух у музиці.
6. За допомогою використання звуків різної довжини (у значенні п.2) та різної гучності можливе створення музичної рими (музичних побудов, що нагадують звучання поетичного римованого вірша, в якому, насправді, немає тексту).
7. Стрімкість музичної рими є показником характеру музичного руху.
Ілля ФЕТИСОВ